Гіперактивність у дитини
Дитина з СДВГ – як її розпізнати?
СДВГ, тобто синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (також відомий як гіперкінетичний розлад), характеризується порушенням концентрації уваги, гіперактивністю та надмірною імпульсивністю. Воно часто поєднується з іншими розладами: специфічними труднощами навчання (дислексія, дисграфія), проблемами поведінки, низькою самооцінкою, депресією. Практика показує, що діти з діагнозом СДУГ можуть насолоджуватися дитинством так само, як і їхні однолітки. З іншого боку, дитина з СДВГ має велику потребу у присутності та підтримці батьків. Це особливо важливо в аспекті заохочення та віри в здібності дитини, яка через свої труднощі часто досягає менших успіхів, наприклад, у школі, ніж можна було б припустити за її чи її інтелектуальними здібностями.
СДВГ у дітей – симптоми
Порушення концентрації.
«Навіть як дошкільник, він не міг зосередитися на грі, як інші».
З-за незрілості чи ослаблення уваги діти з СДВГ не можуть виконати нудне чи складне завдання, концентруються на кожному новому, найсильнішому чи найцікавішому подразнику та надзвичайно легко відволікаються. Вони можуть вибрати найважливіші стимули з одержуваних стимулів. Аналогічна ситуація, коли їм доводиться утримувати увагу на двох діях одночасно або чекати на наступний стимул. Їхня концентрація уваги короткочасна. Дитині з СДВГ важко відірватися від занять, які приносять йому задоволення. Проблеми з концентрацією пов’язані з труднощами з плануванням, а також із поверненням та завершенням раніше розпочатої діяльності. Практика показує, що саме цей симптом викликає найважчі довічні наслідки.
Гіперактивність
«Він крутиться, коли робить домашнє завдання, дивиться у вікно».
Про гіперактивність говорять, коли дитина здійснює надмірну кількість непотрібних рухів, не пов’язаних з виконанням будь-якого завдання/діяльності, що стає дратівливим і набридливим для оточуючого. Його діяльність досить хаотична і служить певної мети. У підлітків з СДВГ часто виникає відчуття внутрішнього занепокоєння, яке дозволяє їм довше залишатися одному місці. Види гіперактивності: занепокоєння при сидінні, проблеми з нерухомістю, надмірна балакучість. Варто зазначити, що дитина із СДВГ залишається активною, коли відпочиває або нудьгує.
Надмірна імпульсивність
«Він спочатку щось зробить, а потім подумає».
Надмірна імпульсивність – це насамперед дії, не думаючи і не оцінюючи ситуацію. Ці люди менш здатні передбачити наслідки своїх дій і менше вивчають уроки з попереднього досвіду. Їм також важко дочекатися своєї черги.
СДВГ у дітей – причини
СДВГ – спадкове захворювання, що передається з покоління до покоління. Відсоток ризику того, що у дитини буде СДВГ, аналогічний відсотку ймовірності того, що він чи вона успадкує рівень інтелекту або зростання від своїх батьків.
Описані вище симптоми СДВГ виникають насамперед через те, що у цих людей виникають проблеми з придушенням різних реакцій.
Розрізняти «не хоче» і «не може».
Варто підкреслити, що діагноз СДВГ у дитини не може бути «виправданням» якоїсь складної поведінки. Важливо навчитися відрізняти поведінку, що виникає внаслідок СДВГ, від опозиційної поведінки («ні») чи навмисного порушення правил – тоді дитині слід нагадати про правила та вказати наслідки. Приклад для ілюстрації: симптом СДВГ – дитина ерзає на стільці, небажана поведінка – злісно розгойдується на стільці, незважаючи на наполегливі прохання не робити цього, незважаючи на попередження, не припиняється ні на мить.
Дитина з СДВГ – діагностика
Це складно, тому що багато дітей час від часу поводяться так, ніби вони мають кілька симптомів СДВГ. Цей діагноз заснований на діагностичних критеріях МКБ – ️10 або DSM – IV. Необхідно виключити інші соматичні порушення, порушення розвитку та психічні порушення, клінічна картина яких може нагадувати СДВГ.
Правильний діагностичний процес повинен включати кілька візитів до психолога, а також консультації педіатра, невролога та психіатра. Психолог (наприклад, у психолого-педагогічному консультаційному центрі Рена Київ) оглядає та спостерігає за дитиною (наприклад, оцінка коефіцієнта інтелекту, тест на дислексію, тест на увагу), а також проводить комплексне інтерв’ю з батьками та дає висновок про функціонування дитини з боку дитячої дитини. сад теж важливий чи школа. Ми говоримо, що у дитини СДВГ, коли вона або вона відповідає критеріям МКБ – 10 або DMS – IV, симптоми погіршують її або її функціонування та виникають у різних середовищах.
Коли проходити фармакотерапію?
В обґрунтованих випадках застосовують медикаменти (метилфенідат/атомоксетин). Коли? Коли психотерапевтичні методи неефективні або ми не можемо їх використовувати, а також коли у дитини спостерігаються: крайній ступінь тяжкості СДВГ, явні симптоми опозиційно-зухвалої поведінки та поведінкових розладів, інші ускладнення, наприклад, депресія, низька самооцінка, обумовлена симптомами СДВГ, порушення навченості, падає значно нижче можливостей, а виконання домашніх завдань триває від повернення додому до відходу до сну, симптоми СДУГ призводять до поганих контактів з однолітками.
За діагностикою має наслідуватись насамперед психоутворення та терапія – наступна стаття буде присвячена тому, як ефективно впливати на дитину з СДВГ.
Спеціалізований наркологічний центр “Позитив”
🔹 Лікування алкоголізму
🔹 Лікування наркоманії
🔹 Лікування игромании
🔹 Екстрене медичне транспортування
ncpositiv@gmail.com – для клієнтів